З 1 серпня 2022 року у місті Дніпро діє медичний центр «Шлях до здоровʼя», який спеціалізується на реабілітації військових та цивільних, які постраждали внаслідок російської агресії проти України. З перших днів своєї роботи центр використовує відеоігри для відновлення військових та цивільних та планує ще більше розвиватися в цьому напрямку.
Players поспілкувалися з Микитою Жалніним, який є медичним директором центру «Шлях до здоровʼя». Він розповів про використання відеоігор у реабілітації постраждалих від війни, чого варто остерігатися при використанні ігор для відновлення та підходи, які використовуються у їхньому центрі.
Медичний центр «Шлях до здоровʼя» має свій Instagram, в якому ви можете знайти більше інформації про нього і дізнатися контактні дані.
Як і коли з’явився медичний центр «Шлях до здоров’я»? З якою ідеєю ви його створювали?
Центр відкрився 1 серпня 2022 року. Ідея з самого початку була — безкоштовна комплексна (фізична та психологічна) реабілітація військових, ветеранів та цивільних що постраждали від війни.
З якими основними запитами сьогодні до вас приходять військові та ветерани?
Стани після мінно-вибухових травм, осколкових та вогнепальних поранень, ампутацій кінцівок, черепно-мозкових травм (в тому числі проникаючих), травм опорно-рухового апарату, контузій, перевантажень від перебування на передовій, ПТСР, тривожними розладами, розладами сну, тощо.
Скільки людей уже пройшли реабілітацію у вашому центрі з початку повномасштабної війни?
Військових, ветеранів та цивільних, що постраждали від війни станом на сьогодні понад 1700 пацієнтів. Але з початку 2025 року наш центр також став приймати і звичайних цивільних (після підписання пакету з НСЗУ) за рахунок державної програми медичних гарантій. Звичайних цивільних станом на сьогодні відновили понад 1000 осіб. Зараз пропорція прийому пацієнтів 50% (військові, ветерани та цивільні, що постраждали від війни) на 50% (звичайні цивільні). Завдяки даній пропорції ми допомагаємо не тільки в реабілітації, а й в реінтеграції військових та ветеранів до цивільного життя
Чому, на вашу думку, класичних підходів до реабілітації сьогодні вже не завжди достатньо?
Класичні підходи працюють, але через перенавантаження реабілітаційної системи в Україні ми маємо впроваджувати інноваційні методики, які дозволяють нам збільшити ефект реабілітації та зменшити її тривалість.
Коли і як у вас з’явилась ідея використати ігри як інструмент реабілітації?
Слід зазначити, що я сам дуже люблю ігри, і останні роки, коли є вільні пів години залюбки заходжу в PUBG, це для мене певна медитація, те, що відволікає від буденних викликів та дає мозку час для перезавантаження. На початку 2026 року мені прийшла ідея, що нам потрібно поглиблювати гейміфікацію реабілітаційного процесу шляхом створення ігрової кімнати. Так як Дениса Давидова я знаю дуже давно і знаю, що вже багато років він занурений у напрям кіберспорту, я вирішив подзвонити та порадитись з цього приводу і як виявилось, Денис дуже занурений в матеріал позитивного впливу ігор на психологічні стани ветеранів з ПТСР та тривожними розладами. Насправді, напрямок цього шляху вже підказав мені він в ході нашої розмови.
Чому особистий досвід геймінгу став для вас важливим у формуванні цієї ідеї?
Основою формування цієї ідеї все ж таки мінімальну роль зіграв саме мій власний досвід геймінгу, основою є моє бажання впроваджувати сміливі рішення у системну реабілітацію. Поштовхом до цих рішень є перевантажена система реабілітації в Україні через війну. Кількість поранених величезна і потужності реабілітації на рівні країни не здатні охопити попит, а значить, ми маємо впроваджувати ті інновації, які підвищать ефективність відновлення і пришвидшать цей процес.
Яку роль у розвитку проєкту відіграло спілкування з Денисом та його досвід у кіберспорті?
У розумінні напрямку розвитку ігрової кімнати, спілкування з Денисом зіграло ключову роль, бо він пояснив мені на прикладі деяких досліджень, що були проведені в США, багато нюансів, про які я не знав, наприклад, про вибір ігрових платформ та безпосередньо самих ігор і важливості того, щоб не повернути ветерана в бойовий досвід, а навпаки віддалити його від тих спогадів.
Які міжнародні дослідження, зокрема в США, вас найбільше переконали в ефективності такого підходу?
Наразі, вивчення досліджень я делегував своєму колективу, відповідає за це керівник реабілітаційного відділення медичного центру «Шлях до здоровʼя» Микита Рогожін.
Чим реабілітація через ігри принципово відрізняється від класичної психологічної терапії?
Це те, що пацієнт може забрати з собою назавжди. Звісно, що ігри самостійно не вирішать всі проблеми пацієнта, але вони можуть стати ефективним допоміжним засобом у подоланні тривожних станів та наслідків ПТСР.
Чому, на вашу думку, традиційні спортивні заходи для ветеранів уже не завжди працюють або не є етичними?
Вони працюють, але особисто мені вони вже набридли. Спорт — це важливо, але не є панацеєю, тим паче, що через поранення та травми війни багато з ветеранів просто втрачають фізичні можливості до того чи іншого виду спорту. На мій погляд, кіберспорт в цьому питанні є більш універсальним та здатний підійти більшій кількості ветеранів.
Яким ви бачите ігровий простір, який плануєте створити?
Модним, гарним, цей простір має стати не просто місцем терапії, а також і місцем реінтеграції ветеранів, так як до ігор можна долучати дітей та інших цивільних! Це має бути класна атмосфера дружби, відпочинку та спільного проводження часу.
Як почалося партнерство з IT-компанією «Едвін» і створення VR-тренажера VRNow?
Вперше ідея використовувати віртуальну реальність у реабілітації мені прийшла ще у 2015 році, але на той час технічна чутливість датчиків була недостатньою для використання їх в терапевтичних цілях. Після відкриття «Шлях до здоровʼя» вже з серпня 2022 року я почав актуалізовувати інформацію щодо технічної відповідності сучасного обладнання медичним вимогам, почав обдзвонювати компанії, які в Україні займались напрямком віртуальної реальності і додзвонився до компанії ADVIN, якій озвучив своє бажання втілити віртуальну реальність у реабілітаційний процес і як виявилось, вони в той час вже пропрацьовували подібну ідею, але не могли знайти медичного консультанта в цьому напрямку.
Майже одразу ми почали співпрацювати в цьому напрямку. Ми, як медичний центр писали цілі і приблизне бачення як має виглядати тренажер, близько 4 місяців ми спільно з Едвін розробляли технічне завдання, після чого був процес створення та наповнення тренажеру необхідним функціоналом, потім процес клінічних досліджень і до сьогодні ми співпрацюємо над покращенням функціоналу та наповненням тренажеру новими можливостями. Наш тренажер показав клінічні результати у реабілітації фантомного болю у пацієнтів з ампутаціями та рухових порушень у пацієнтів з неврологічними та травматологічними патологіями. В 2025 році, тренажер VR-NOW на форумі в Давосі отримав нагороду “Global Impact Award».
Яку саме роль ваш медичний центр відігравав у розробці цього тренажера?
Повноцінний медичний консультант та база клінічних досліджень.
З якими проблемами працює VRNow: фізичними, психологічними чи комплексно?
Реабілітація фантомного болю у пацієнтів з ампутаціями та реабілітація рухових порушень у пацієнтів з неврологічними та травматологічними патологіями.
Які результати показали клінічні дослідження ефективності VR-тренажера?
В рамках клінічних досліджень ми провели 107 пацієнтів, через яких 32 пацієнти з ампутаціями кінцівок і визначили зменшення інтенсивності фантомного болю за шкалою ВАШ в середньому на 3 бали в ході курсу реабілітації. 75 пацієнтів були з різними неврологічними та травматологічними діагнозами, але всі з вираженими руховими порушеннями (зменшення амплітуди руху уражених кінцівок), покращення показників гоніометрії показало результати в середньому +7 градусів вже на першому зануренні та +15 градусів протягом курсу реабілітації.
Що для вас означає нагорода Global Impact Award у Давосі — і для команди, і для української реабілітаційної медицини загалом?
Ми не біжимо за нагородами, може прозвучати трохи пафосно, але ми кожен тиждень отримуємо нагороди в результатах відновлення наших пацієнтів. Коли пацієнт приїздить на візку після 11 осколкових поранень нижніх кінцівок, з двома апаратами Ілізарова і не може навіть порухати пальцями ніг, а через 9 місяців реабілітації він робить перші кроки без допоміжних засобів, це і є для нас найкраща нагорода і те, заради чого ми працюємо. Нагорода в Давосі — це лише глобальне визнання того, що ми на вірному шляху та робимо щось дійсно значуще, що, можливо, в майбутньому буде мати вплив на весь світ.
Чому для вас важливо, щоб у цьому просторі були разом ветерани, цивільні та діти?
Реінтеграція ветеранів у суспільство — це та проблема, з якою ми ще не зіштовхнулися в повній мірі, ми ще не знаємо які виклики чекають нас попереду, але ми вже мусимо робити кроки і тестувати варіанти як допомогти їх соціалізації! Так як співвідношення пацієнтів нашого медичного центру є 50 на 50 між ветеранами та цивільними, ми вже впливаємо на їх реінтеграцію, але тільки цього мало, ми мусимо робити більше, щоб процес реінтеграції ветеранів ставав комфортнішим.
Наскільки для ветеранів важливий саме «friendly» формат без стигматизації?
Більшість ветеранів не терплять до себе жалю чи якоїсь вираженої підтримки. Більшість з наших пацієнтів потребують лише людської поваги і звичайного спілкування, тому нам не слід ділити суспільство, за великим рахунком та війна, яка проходить в Україні, робить ветеранами кожного громадянина, тому ми маємо бути єдині як у війні так в у подоланні її наслідків.
Які формати івентів із використанням ігор ви хотіли б реалізувати в майбутньому?
Зараз мені важко сказати, тому що хочется зберегти певний фактор змагання, але не основуватись лише на ньому, зараз я приблизно це бачу так, що ветерани обʼєднуються в одну команду з дітьми і, наприклад, разом проходять якусь гру, або типу будують щось у майнкрафті, щось в такому роді.
За якими критеріями ви плануєте відбирати ігри для участі в програмі?
Буду радитись з Денисом, але звісно, що це мають бути ігри, які не повертають ветерана у війну, а процес змагання має бути мінімізований.
Чи йдеться більше про змагальні ігри, кооперативні або одиночні?
Поки що важко сказати, ми точно будемо тестувати різні формати і збирати клінічні дані впливу на рівень тривожності.
Чи можуть ігри допомагати не лише з ПТСР, а й з тривожністю, соціальною ізоляцією, адаптацією?
Однозначно так, у нас є пацієнт який провів 1103 дні у полоні і він буде одним з перших, на кому ми відслідкуємо вплив ігор на адаптацію.
Яку роль у цьому процесі відіграватимуть психологи та медичні фахівці?
Вони будуть робити призначення, збирати зворотний звʼязок за стандартизованими міжнародними шкалами рівня тривожності та ПТСР і аналізуючи ці дані визначати ефективність тієї чи іншої гри.
Чи є ризики, що ігри можуть нашкодити — і як ви плануєте їх мінімізувати?
Ризики є завжди, ми будемо контролювати їх шляхом комунікації з пацієнтом та збором даних шкал та опитувальників.
Які саме тести ПТСР і тривожності ви плануєте використовувати?
Ми вже визначили два тести, продовжуємо досліджувати це питання.
Чому для вас важливо проводити тестування до та після ігрової терапії?
Це єдиний спосіб відслідкувати ефективність терапії та мінімізувати негативні наслідки у разі їх можливості.
Які показники будуть для вас ключовими, щоб говорити про позитивну динаміку?
Стан пацієнта, покращення його адаптації та соціалізації.
Скільки часу має тривати тестовий період, щоб можна було робити перші висновки?
Ми не поспішаємо в таких питаннях, так як вони є досить серйозними, тому я думаю, що період тестування продовжиться весь 2026 рік.
Чи плануєте ви публікувати результати досліджень або ділитись ними з міжнародною спільнотою?
Ми плануємо залучати міжнародних партнерів для підтримки нашого медичного центру і якщо їм буде це цікаво, то ми у партнерстві з Денисом будемо ділитися з ними даними.
Як виглядатиме перший тестовий місяць цього проєкту?
У нас є підрозділ діючих військових, який я в повному складі залучу до процесу тестування у перший місяць.
Хто саме стане першими учасниками — діючі пацієнти, ветерани після реабілітації?
Діючі військові.
Який фідбек від учасників для вас буде найціннішим?
Результати тестувань та їх відгук.
Коли можна буде говорити про створення повноцінної методології?
Створення певною мірою почнеться одразу, але збір даних та упаковка це в повноцінну методологію навряд чи розпочнуться раніше 4 кварталу 2026 року.
Чи бачите ви потенціал масштабування цього підходу на інші центри або країни?
Ми готові ділитися всіма нашими напрацюваннями з тими, хто допомагає нашим ветеранам і готовий до нових підходів.
Чому ви вважаєте, що Україна може стати трендсеттером у сфері реабілітації через ігри?
Бо ми зараз проходимо через безпрецедентні у сучасній історії виклики реабілітаційної системи, тому хто як не ми мусимо бути рушійною силою у реалізації найсміливіших гіпотез.
Як війна в сучасному цифровому світі змінює підходи до відновлення людей?
Технології суттєво покращують ефективність відновлення, а штучний інтелект пришвидшує навчання фахівців, що для України зараз є найважливішим фактором.
Що для вас особисто є головною метою цього проєкту?
Позитивний вплив на стани наших пацієнтів і тих, хто у майбутньому буде користуватись методикою.
Яким ви бачите цей напрям через 5–10 років?
Я бачу розвиток ветеранського кіберспорту на базі наших методологій. Гейміфікація стане зрозумілою та прийнятною не тільки у сфері реабілітації, а у медицині загалом.
Як можуть допомогти люди, котрі будуть читати це інтерв`ю?
Наш проект вже має велику спільноту небайдужих. Кожен, кому не байдужа доля наших захисників, що проходять важкий процес лікування та реабілітації може підтримати наш напрям гейміфікації або наш медичний центр загалом фінансово або обладнанням або рівнем своєї експертності або своїми комунікаціями, можливо з потенційними міжнародними партнерами у цій сфері. Також кожен зможе за записом завітати до нашого простору та просто класно провести час разом з нашими пацієнтами та з нашою командою.
Що б ви хотіли сказати ветеранам, які скептично ставляться до ідеї «ігор як терапії»?
Дякую за захист! го катку)) Будь-яка терапія не може підходити абсолютно всім і рівень віри пацієнта у результат також впливає на його відновлення, тому я пропоную менше скептицизму, а більше гнучкості та сміливості крокувати у нове, пробувати інші підходи та помічати навіть найменші результати!
