Редакція Players взяла інтерв’ю в українського тренера в дисципліні Valorant Івана Johnta Шевцова.
Ти починав як гравець в CS 1.6, потім перейшов у тренери CS:GO. Що підштовхнуло тебе до цього переходу?
У 1.6 ми всі грали більше як хобі — серйозного кіберспорту тоді не існувало. Десь у 2010-му я завершив кар'єру гравця. До цього я ще встиг попрацювати граючим капітаном у проекті Керчнет, де виховував молодих гравців — один з них, наприклад, bondik, який потім непогано побудував кар'єру в CS.
Після завершення кар'єри я пішов у підприємництво і провів там десь 5 років. За цей час розвивав навички планування, менеджменту процесів, маркетингу. Поворотний момент стався у Кракові, де я випадково побачив в інстаграмі, що мій давній тіммейт Єгор Маркелов — найкращий гравець світу у 1.6 у свій час — грає у Катовіце. Ми зустрілись, поговорили, і якраз тоді в CS:GO почали з'являтися перші тренери.
Я подумав: мікс досвіду капітана, де я будував команди і займався напів тренерством, плюс підприємницькі навички — це непогана база. Зв'язався з FlipSid3, де капітаном був B1ad3, якого я добре знав ще як конкурента по турнірах. Ми поважали один одного, бо і я його вигравав, і він мене. Так і почав працювати з ними та стартував свою тренерську кар’єру.
Чи справді змінюється бачення гри після роботи з B1ad3, як кажуть деякі тренери?
Ми обидва структуровані в підході. Будуємо схеми, які реалізуються в кілька шарів: спочатку базова тактика, потім додаєш складності раз, потім два, потім контриш вже реакцію суперника на твою гру. Це бачення в нас було схоже від початку — можливо саме тому він і погодився взяти мене після 5-річної паузи.Та авжеж чомусь я в нього навчився, чомусь він у мене навчився. Добре вміти навчатися у всіх навколо.
Ти дійшов до топ-8 на FACEIT Major Лондон 2018. Який результат вважаєш найзначущим?
Однозначно HellRaisers. Це клуб з Дніпра, і для мене ще з юності він був як Динамо для хлопця з Києва — мрія. Спочатку я потрапив туди як гравець та виграв чемпіонство як в Україні так і на екс-СНД рівні, вивів клуб на міжнародний рівень. А вже як тренер ми змогли двічі будувати команду практично з нуля, і обидва рази — в умовах, коли клуб втрачав своїх найкращих гравців.
Перший раз: в нас щойно забрали Oskara в Mouz — найкращого гравця за статистикою. До цього клуб тричі поспіль не виходив на мейджор з набагато іменитішими ростерами: один раз з S1mple, потім з казахами Adren та mou, потім зі STYKO та Oskar. Коли я потрапив в клуб, ми втратили Oskar. Я знайшов DeadFox'а, і на першу ж кваліфікацію ми вийшли на мейджор. Потім вийшли в HLTV топ-10 — клуб до цього там ніколи не був.
Найяскравіший момент того часу — StarLadder у Києві, де ми грали проти FaZe. Програли 2:0, але обидві мапи 16:14 і 16:13. Там були самі зірки, а ми мали достатньо молодих гравців без великого досвіду і вивели їх на цей рівень.
Другий раз: у нас забрали STYKO, перебудовуємо ростер. Знаходжу woxic та ISSAA буквально на faceit. На перший мейджор не виходимо — кваліфікацію анонсували за два тижні, у woxic проблеми з візою, були ще не готові. Але потім вийшли на мейджор і дійшли до топ-8. Мало хто розуміє, що це значить для невеличкого клубу, але це серйозний успіх бо конкурували ми тоді з клубами у яких бюджети в рази більше. А для мене — це один з найважливіших результатів у кар'єрі.
Після CS:GO ти перейшов у Valorant разом з ANGE1 у FunPlus Phoenix. Що тебе так захопило в новій грі?
Варіативність. У CS я бачу, як хтось вибиває лонг на Dust, а хтось його дефендить — і так 20 років. Десь навіть стратегії, які я будував ще у 1.6, досі актуальні. Відмінність в мікро деталях і все. Я не можу сказати, що я не люблю CS — іноді дивлюся матчі, особливо коли виходять нові мапи. Але як тренеру мені там вже мало де шукати нове.
Valorant дає простір для креативу — агенти, здібності, різні архітектури мап постійно змінюють мету. Плюс, морально мене тоді підламав рівень тір-2 і тір-3 CS:GO — забагато розмов про RadarHack та читерство на нижніх рівнях. Хотілось від цього всього бути якомога подалі - тож зробив паузу. Якраз тоді ANGE1, з яким знайомі дуже багато років, запросив у Valorant. Я подумав і погодився.
Ти кілька років пропрацював у Японії. Що там за сцена і як вийшло?
Їх тренер написав мені у Twitter: не вистачає CS-фундаменталу у Valorant, потрібна допомога. Ми поговорили, зійшлись у баченні. Тоді FENNEL був у самому кінці тір-2 Японії: ростер з трьох корейців і трьох японців, і клуб ніхто особливо не знав.
Протягом першого року я онлайн перебудовував процеси, вчив правильним речам, допомагав хантити гравців. На другий рік все почало складатись: ми зібрали новий склад, виграли японський Challengers — хоча ніхто не чекав від нас нічого. Стали одним з найпопулярніших клубів у країні, фанбаза зросла в десятки разів. 6 з 10 гравців, з якими я працював протягом 2023-2024 в FENNEL, отримали офери VCT. Класний результат для клубу, який починав з нуля.
Потім ZET Division перекупили мене і трьох гравців. FENNEL заробили гарні гроші і продовжили розвиватися на тих знаннях, які ми разом вибудували — їх тренери вже розуміли, що і як робити. Навіть в новому складі вони показували успіх та топ рівень в японському Challengers.
Японська сцена взагалі дуже здорова. Там гемблінг заборонений на державному рівні, тому немає букмекерів, які роздувають бюджети. Натомість у кожного тір-два клубу є десь по 4-5 нормальних локальних спонсорів — IT-школи, снеки, ігрові картки. Плюс Valorant для Японії — перший серйозний PC-шутер: до цього весь кіберспорт був файтінг і консолі. Тому там колосальний ентузіазм і один з найвищих вьювершипів у світі. Валорант фани там дійсно особливі.
В твоїй кар'єрі є цікавий бутерброд: BOARS → FUT → BOARS. Що сталося?
BOARS я почав як парт-тайм проект, поки коучив одну японську команду. Давно хотів зібрати український ростер і показати хлопцям, що можна чогось досягати з правильним підходом. Не був у них фул-хед-коучем — скоріше ментор і парт-тайм тренер. І от серед цього звертаються FUT Esports.
FUT запросили в середині сезону: є шанси вийти на Champions, але потрібна перебудова і заміна гравця. Складна задача — всі сильні гравці вже підписані. Ми взяли cNed – зірку на ролі дуаліста, але поставили його на смокера бо не було іншого вибору. Протестували — він виглядав краще за конкурентів хоч і не на своїй основній ролі.
Тренування в Берліні з командою йшли гарно. Був навіть тиждень, коли гравці самі казали: це найкращий рівень гри за весь час FUT. Ми були дуже впевнені в собі. Але наступний наш матч — нас обіграли Vitality без шансів. Вже в процесі гри я побачив як ми почали перегравати прості ситуації через те що граємо не так, як на праках. Тож працювати треба було над цим.
У вирішальному матчі проти BBL я вважаю, що стратегічно переграв їх тренера, але ми програли 4 пістолетних раунди і віддали 3 анті-еко — те, чого не мали віддавати. Відріж хоча б половину — і ми виходимо далі, можливо й на Champions. Не вийшло.
Планував залишитись надовго, бо я вмію будувати довгострокові проекти — це показали і HellRaisers, і FENNEL. Але менеджмент у підсумку вирішив, що їм потрібен повністю турецький ростер для конкуренції за фанбазу після перегляду Riot у 2026-му. Трохи прикро, бо з людьми були гарні стосунки. Але повернувся до BOARS, і звідти вже почалась історія з NAVI.
А що взагалі відбулось з BORS наприкінці?
Ростер поступово розсипався з різних причин. troizyyy— молодого гравця, якому 18-19 років — забрали у французький Galions. Рік тому він був ледь не на нульовому рівні, а за рік роботи разом виріс в крутого гравця тір-два рівня, він виграв MVP у третьому спліті Challengers та має гарні перспективи. Kolosha і Javelin підходять по віку під NAVI Visa Academy тому вони подали заявки, і мають шанс потрапити на буткемп Академії. RARE і nvrfear трохи старші, у них свої ситуації та перспективи. Обидва гарні гравці європейського рівня. То якось все логічно закінчилось та всі пішли в свої сторони після гарного періоду, де українська команда заявила за себе на тір2 європейському рівні та певен змотивувала інших українських гравців.
Ну а клубу BOARS, якоми ми всі дуже вдячні, в Європі тримати тір-два команду по VALORANT зараз просто не вигідно — мало глядачів, мало спонсорів. Всі чекають 2027-го, коли має змінитися система тір-два.
Як ти опинився в NAVI?
Я шукав довгостроковий проект з чітким баченням. Були офери з VCT Pacific і VCT Americas, але я живу в Україні — постійні від'їзди на місяць і назад дуже складно. А NAVI— це українська організація, де я знаю людей в менеджменті роками і розділяю їх погляди на те, як мають будуватися процеси. Для мене це принципово, бо коли менеджмент думає просто "купимо крутих гравців — вони самі заграють" побудувати успых складно. Так чимало клубыв витрачають великі гроші і нічого не будують - мене таке не цікавить. Та тут інша ситуація, є бачення, є досвід - те що я шукав аби збудувати майбутній упіх з людьми, що розуміють що треба робити та що я можу дати проєкту.
В академці по VALORANT буде відкритий відбір — будь-який гравець до 20 років може подати заявку. Ми наберемо 10 кандидатів на кемп у Варшаві, там вони конкурують між собою шляхом різних тренінгів, і з них вийде фінальна п'ятірка. Хлопці з BOARS, зокрема Kalosha і Javelin, теж подали свої заявки, і потрапили у число інших кандидатів — нарівні з усіма іншими, ніяких привілеїв.
Що є маркером успіху цього проекту?
Я бачу два варіанти розвитку. Перший: гравці індивідуально піднімають рівень до VCT і переходять в основну команду по одному. Другий і більш цікавий — кор з 2-3 гравців разом із внутрішньою культурою переходить наступного року як ціла одиниця і стає основою нової сильної команди. Приклад — BBL Pacific: два роки тримали майже однаковий склад у тір-2, відпрацювали процеси і вийшли в тір-1 через Ascension. Ось що треба робити.
Моя задача — не просто виростити п'ятірку, а побудувати внутрішню культуру і процеси, які будуть жити в NAVI Junior роками. Щоб ця академія була як постійно працюючий механізм, звідки регулярно виходять таланти. NAVI та Visa вже мають досвід у цьому — CS Junior, Dota Junior, зараз четвертий академічний проєкт по Valorant.
На що ти дивишся при відборі гравців?
Перше — мотивація, серйозна, а не 50/50. Друге — цілеспрямованість: розуміння, що треба мати свій режим дня, рутини, індивідуальні тренування. Гравці, які це вже розуміють у 17-18 років — великий бонус. Третє — позитивне мислення і відсутність токсичності. Ті, хто пікають на удачу суперника вже в тестовому матчі — я це помічаю і говорю одразу.
І, звісно, геймсенс. Є гравці, які просто відчувають момент краще за інших — це не лише механіка, це чуйка. При цьому склад — це завжди баланс характерів. Якщо всі тихоні — не буде імпульсу. Якщо всі лідери — буде хаос. На кемпі я спеціально ставитиму гравців на незвичні ролі, щоб вони розуміли гру глибше, і щоб я бачив, де хто природніше почувається.
Ти в NAVI надовго, чи можливий сценарій, коли тебе разом з командою перекупить інший клуб, як це було з FENNEL і ZETA?
Мені хотілося б залишитись надовго. Це легендарна українська організація, з якою було б приємно досягати нових висот як для мене так і виводити українців на топовий рівень Valorant у світі. Це завжди додаткова мотивація порівняно з тим, щоб робити це для японців чи турків, хоч я до них і добре ставився. Якщо все стакнеться правильно — а шанси є — то чому ні, бути тут багато років і будувати щось серйозне.
На прощання — маленький тест. Після півтори години розмови ведучий запитав Johnta, чи може він вгадати його роль у Counter-Strike лише за тим, як він спілкується.
— Мені здається, ти в міру спокійний. Навряд ти ініціативний хелпер. Скоріше, опорник або авік, який просто йде і робить свою справу.
— Ну, я снайпер.
— Близько.