


16 листопада 2006 року у Японії на Nintendo DS вийшла Castlevania: Portrait of Ruin — одна з найпомітніших частин класичної серії Konami, яка продовжила розвиток формули метроїдванії та запропонувала незвичний для Castlevania підхід із двома головними героями. У Північній Америці гра з’явилася 5 грудня 2006 року, а в Європі — 9 березня 2007-го.
Події Portrait of Ruin розгортаються у 1944 році, на тлі Другої світової війни. Світ охоплений хаосом, а величезна кількість смертей і людських страждань стає своєрідним каталізатором для повернення замку Дракули. Цього разу він з’являється не просто як чергова фортеця вампіра, а як центр значно складнішої історії.

Головними героями стали Джонатан Морріс і Шарлотта Олін. Джонатан — молодий мисливець на вампірів, який використовує легендарний батіг Vampire Killer. Шарлотта, навпаки, спеціалізується на магії та заклинаннях. Гравець може перемикатися між ними безпосередньо під час проходження, використовуючи сильні сторони кожного персонажа.
Джонатан є нащадком родини Моррісів, яка вже була пов’язана з історією серії. Сама гра продовжує сюжетну лінію Castlevania: Bloodlines, а її події стали частиною ширшої історії всесвіту Castlevania.
Однією з головних особливостей Portrait of Ruin стала система двох персонажів. На відміну від попередніх ігор, де гравець переважно керував одним героєм, тут Джонатан і Шарлотта фактично стали командою.

У потрібний момент можна було переключитися на іншого персонажа та використати його здібності. Джонатан робив ставку на фізичні атаки та різноманітну зброю, тоді як Шарлотта використовувала магію. Обидва герої також могли отримувати нові здібності, зброю та спорядження.
Ця система працювала не лише під час звичайних боїв. Деякі ситуації вимагали використання конкретних можливостей героїв, а під час окремих битв персонажі могли діяти разом. Саме тому механіка двох героїв стала одним із головних способів урізноманітнити традиційну формулу Castlevania.
Розробники не обмежилися одним величезним замком. Його простір став своєрідним центром, з якого герої могли потрапляти до інших світів через магічні картини.

Саме ці портали стали основою структури гри. За допомогою картин Джонатан і Шарлотта вирушали до різних локацій, кожна з яких мала власний дизайн, ворогів та атмосферу. За офіційним описом Konami, гравці могли досліджувати екзотичні локації через портали, створені всередині замку.
Такий підхід дозволив розробникам відійти від традиційної структури «замок — наступна кімната — наступний бос». Замок залишався центральною частиною пригоди, але картини відкривали перед гравцем фактично окремі світи.
Portrait of Ruin вийшла після Castlevania: Dawn of Sorrow, яка також була створена для Nintendo DS. Однак нова гра не намагалася радикально змінити основу серії.
В її центрі залишилися дослідження великого взаємопов’язаного світу, битви з ворогами, пошук нового спорядження, здібностей і секретів. Саме тому гру часто сприймали як продовження тієї Castlevania, яку полюбили після Symphony of the Night.

Водночас Konami зробила акцент на новій системі персонажів і намагалася краще використати можливості Nintendo DS без надмірної залежності від сенсорного екрана. У порівнянні з Dawn of Sorrow гра значно менше покладалася на сенсорні механіки.
Ще одним важливим нововведенням став мультиплеєр. Portrait of Ruin стала першою грою Castlevania з кооперативним режимом, що дозволяло двом гравцям взаємодіяти через можливості Nintendo DS. Це було нетиповим кроком для серії, яка традиційно будувалася навколо одиночного проходження.

Таким чином, концепція двох героїв отримала розвиток не лише в основній кампанії. Гра фактично показала, що класичну формулу Castlevania можна адаптувати під спільне проходження, не відмовляючись від основних принципів серії.
Portrait of Ruin отримала загалом позитивні оцінки. Критики відзначали велику кількість контенту, атмосферу, дизайн рівнів, бойову систему та те, наскільки добре гра зберегла знайомий стиль Castlevania.
Nintendo World Report поставив грі 9/10, окремо відзначивши систему двох персонажів як одну з головних змін порівняно з попередніми частинами.
На Metacritic гра має переважно позитивні оцінки критиків: серед наведених результатів — 90 від Nintendo Power, 85 від GameTrailers та 83 від GameSpot. Водночас частина оглядачів вважала, що основна формула серії вже не змінювалася достатньо сильно.
IGN оцінив гру на 8,9/10, назвавши її одним із найкращих досвідів Castlevania, попри те, що вона не справила такого ж сильного враження, як Dawn of Sorrow.
Portrait of Ruin стала важливою частиною періоду, коли Castlevania активно розвивала формулу метроїдванії на портативних консолях. Вона поєднала традиційне дослідження, рольові елементи та складні битви з новою механікою двох героїв.

Гра також показала, що навіть після багатьох років існування серії розробники могли змінювати знайому формулу без повної відмови від її основ. Друга світова війна, магічні картини, два керовані персонажі та кооператив стали окремими елементами, які відрізнили Portrait of Ruin від інших частин.
Пізніше гра отримала нове життя у складі Castlevania Dominus Collection, збірки, яка вийшла у 2024 році на сучасних платформах.
Сьогодні Castlevania: Portrait of Ruin залишається однією з найбільш незвичних частин класичної епохи серії. Вона не намагалася повністю перебудувати Castlevania, але взяла знайому формулу та додала до неї двох героїв, окремі світи всередині картин і можливість проходити пригоду разом.
Саме це зробило її не просто черговою Castlevania для Nintendo DS, а грою, яка показала, наскільки далеко можна розширити традиційну формулу серії, не втрачаючи її характеру.
Нагадаємо, Need for Speed: Most Wanted — 21 рік легенді поліцейських перегонів.