4 вересня 2013 року відбувся реліз Outlast — першої великої гри канадської студії Red Barrels. На момент виходу це був відносно невеликий інді-проєкт, який пропонував дуже просту концепцію: відправити гравця в моторошну психіатричну лікарню, забрати у нього зброю і залишити практично беззахисним перед ворогами.
Сьогодні Outlast вважається однією з найвідоміших ігор сучасного survival horror. Її впізнають навіть люди, які ніколи не проходили гру: темна лікарня, камера з нічним баченням, батарейки, переслідування і необхідність ховатися стали своєрідними символами жанру. Але шлях до цього результату розпочався задовго до релізу.
Red Barrels заснували у 2011 році Філіп Морін, Девід Шаньяр і Юго Дюмон. До цього розробники працювали у великих компаніях і мали досвід створення AAA-ігор. Зокрема, Морін працював над Uncharted: Drake’s Fortune у Naughty Dog, а пізніше повернувся до Ubisoft Montreal.
Після роботи у великих студіях команда вирішила спробувати створити власну гру. У Red Barrels давно хотіли зробити хорор, однак у межах великих видавців реалізувати таку ідею було складно. У 2011 році розробники залишили Ubisoft і почали працювати над власним проєктом. Хорор практично одразу опинився серед головних ідей.
Цікаво, що одна з найважливіших механік Outlast з’явилася після перегляду кліпу Rubber Johnny Кріса Каннінгема під музику Aphex Twin. Саме нічне бачення та спотворене зображення дали команді напрямок, який згодом перетворився на одну з головних особливостей гри.
На початку 2010-х survival horror поступово змінювався. Великі серії на кшталт Resident Evil дедалі більше тяжіли до екшену, тоді як інді-розробники намагалися повернути жанру відчуття безпорадності.
Одним із прикладів стала Amnesia: The Dark Descent. Outlast пішла схожим шляхом, але зробила ставку на більш кінематографічну подачу.
Головний герой Майлз Апшер — журналіст, який приїжджає до психіатричної лікарні Маунт-Массів після отримання анонімної інформації про незаконні експерименти. Він не солдат і не спеціальний агент. У нього немає пістолета, ножа чи іншої зброї. Є лише камера.
Саме ця деталь стала фундаментом дизайну гри. Камера дозволяла бачити в темряві завдяки нічному баченню, але для роботи потребувала батарейок. Їх доводилося постійно шукати, а отже, навіть можливість просто побачити, що відбувається навколо, перетворювалася на ресурс, який потрібно економити. Водночас ворогів не можна було просто перемогти. У більшості небезпечних ситуацій гравцеві залишалося бігти, ховатися та чекати. Страх виникав не через те, що противник був сильним. Страх виникав через те, що гравець був слабким.
Red Barrels зробила ставку не лише на скримери. Психіатрична лікарня стала величезним інструментом для створення атмосфери. Темні коридори, кров, тіла, звуки за дверима, крики пацієнтів і постійне відчуття, що за наступним поворотом може ховатися небезпека, працювали разом.
Історія також подавалася через документи, записи та оточення. Гравцеві поступово відкривалася історія корпорації Murkoff, експериментів над пацієнтами та подій, які призвели до катастрофи. При цьому гра була досить короткою. Основне проходження займало приблизно шість-сім годин. Частина критиків вважала це недоліком, але для невеликої інді-гри така тривалість дозволяла не розтягувати атмосферу страху надовго.
На старті Outlast отримала переважно позитивні відгуки. На Metacritic PC-версія має 80/100 на основі 59 рецензій, а користувацька оцінка становить 8,2/10. Критики особливо хвалили атмосферу, звук, візуальну складову та систему нічного бачення. GamingTrend поставив грі 93/100, відзначивши поєднання моторошної атмосфери, візуального стилю та механіки камери. Edge оцінив Outlast у 90/100, окремо відзначивши поєднання стелсу, платформінгу та хорору.
Водночас гра не була бездоганною. PC Gamer поставив Outlast75/100. Видання похвалило атмосферу та ефективні моменти страху, але зазначило, що грі не завжди вистачає різноманітності протягом усього проходження. Інші критики також звертали увагу на повторюваність переслідувань і надмірну залежність від скримерів. Тобто навіть позитивна реакція на гру не означала, що її вважали ідеальним хорором.
Проте головне завдання Red Barrels вона виконала: Outlast було страшно грати. Одним із найважливіших факторів успіху Outlast став не лише сам ігровий процес, а й момент, коли вона вийшла.
У 2013 році YouTube вже був величезною платформою для летсплеїв, а хорори чудово підходили для такого формату. Гравець сидить у темній кімнаті, чує дивний звук, відкриває двері — і через кілька секунд на нього вискакує ворог. Для звичайної гри це просто скример. Для відео на YouTube — потенційно дуже ефектна реакція людини перед камерою. Outlast швидко стала популярною у відеоігрових блогерів та стримерів. Реакції на гру фактично перетворили її страхітливі моменти на окремий вид розваги.
Це був важливий момент і для самої індустрії: хорор дедалі більше починав працювати не лише як гра для людини, яка сидить перед екраном, а і як контент для аудиторії, яка дивиться, як інші люди грають.
Після успіху першої частини Red Barrels продовжила розвивати франшизу. У 2014 році Outlast вийшла на PlayStation 4, а пізніше — на Xbox One та Nintendo Switch. У 2017 році з’явилася Outlast 2, яка перенесла формулу серії в іншу локацію та запропонувала нову історію. А у 2024 році Red Barrels випустила на консолях The Outlast Trials — кооперативну гру, яка перенесла знайому концепцію беззбройного хорору в мультиплеєр.
Масштаб франшизи з часом виявився значно більшим, ніж можна було очікувати від невеликої гри 2013 року. У 2024 році Red Barrels повідомляла, що серія Outlast загалом перевищила 37 мільйонів продажів.
Називати Outlast грою, яка винайшла сучасний survival horror, було б неправильно. До неї вже існували Amnesia, Penumbra та інші проєкти, де гравцеві доводилося тікати від небезпеки замість того, щоб вступати в бій. Але Outlast зробила цей підхід масовим і впізнаваним. Після її успіху інді-хорори стали ще активніше використовувати беззбройних героїв, переслідування, схованки, нічне бачення та кінематографічні скримери.
Не всі наступні ігри копіювали Outlast безпосередньо, але її формула стала частиною мови сучасного хорору. Її вплив помітний і за межами самих ігор. Outlast була однією з тих назв, які чудово показали, наскільки хорор може працювати в епоху Twitch, YouTube та стримерів.
Можливо, головний внесок Outlast полягає не в окремій механіці, а в тому, наскільки добре вона поєднала кілька речей. Камера стала не просто способом бачити в темряві — вона перетворилася на частину атмосфери. Відсутність зброї змусила гравця боятися ворогів. Обмежені батарейки створили постійну напругу. А лікарня, звук, освітлення та дизайн переслідувань перетворили все це на цілісний хорор-досвід. Саме тому через роки Outlast залишається однією з найвідоміших інді-ігор свого покоління.
4 вересня 2013 року Red Barrels не винайшла хорор заново. Але вона показала, наскільки страшною може бути відеогра, якщо забрати у гравця можливість битися й залишити йому лише одне рішення — вижити.
Нагадаємо, Total War: Rome II — повернення до Риму, яке стало одним із найгучніших релізів Creative Assembly.
