18 жовтня 2011 року у Північній Америці відбувся реліз Batman: Arkham City на PlayStation 3 та Xbox 360. Після успіху Arkham Asylum перед Rocksteady стояло непросте завдання: створити продовження гри, яка вже довела, що про супергероя можна зробити не просто черговий ліцензійний проєкт, а великий самостійний хіт.
Замість того щоб повторювати формулу першої частини, студія значно збільшила масштаб. Бетмена випустили з коридорів психіатричної лікарні у величезний район Готема, перетворений на в'язницю просто неба.
Так з'явилася Batman: Arkham City — гра, яка розширила майже кожну ідею попередника та стала одним із найвисоко оцінених релізів 2011 року.
Події першої гри переважно відбувалися на території Arkham Asylum. Такий формат дозволяв Rocksteady контролювати темп проходження та створювати відчуття замкненого простору.
У продовженні розробники пішли іншим шляхом.
Частину Готема перетворили на Arkham City — величезну ізольовану зону, куди відправили злочинців міста. За стінами нового комплексу практично не існувало звичних правил: банди контролювали різні райони, а серед ув'язнених опинилися одні з найнебезпечніших ворогів Бетмена.
Це дозволило Rocksteady зробити світ значно відкритішим. Бетмен міг переміщатися дахами, використовувати гак, планувати над вулицями та самостійно обирати маршрут до наступної цілі.
При цьому розробники намагалися не перетворювати Arkham City на звичайний відкритий світ. Місто мало залишатися частиною історії та постійно створювати нові ситуації для гравця.
Одним із головних персонажів історії став Г'юго Стрендж — психіатр, який отримав контроль над Arkham City.
Його головна перевага над багатьма іншими ворогами Бетмена полягала не у фізичній силі. Стрендж знав, що під маскою Темного лицаря ховається Брюс Вейн.
Це дозволило Rocksteady створити для Бетмена зовсім іншу загрозу. Одночасно Стрендж готував таємничий Protocol 10, а сам герой мав з'ясувати, що насправді відбувається всередині Arkham City.
Проте Стрендж був далеко не єдиною проблемою. У грі з'явилися Джокер, Харлі Квінн, Пінгвін, Дволикий, Містер Фріз, Ра'с аль Гул та інші відомі персонажі всесвіту DC. При цьому Rocksteady намагалася дати головним злодіям власні цілі та місце в історії, а не просто використовувати їх як набір босів.
Однією з головних знахідок Arkham Asylum була система Freeflow Combat.
Замість складних комбінацій кнопок гравець мав правильно вибирати напрямок атаки, контратакувати, ухилятися та швидко перемикатися між противниками. Arkham City розвинула цю систему.
Бетмен отримав більше прийомів і гаджетів, які можна було використовувати безпосередньо під час сутичок. Бої стали масштабнішими, а вороги — різноманітнішими, тому просто натискати кнопку атаки було недостатньо.
Змінилася й стелс-частина. Замість прямої бійки Бетмен міг залишатися непоміченим, використовувати оточення, атакувати противників із висоти та поступово змушувати озброєних ворогів панікувати.
Саме поєднання відкритого світу, Freeflow Combat і так званих Predator-секцій стало основою геймплею Arkham City.
Ще одним важливим нововведенням стала Catwoman.
Вона була не просто другорядним персонажем — за Жінку-кішку можна було грати, а її сюжетна лінія проходила паралельно з історією Бетмена.
Її мотивація при цьому сильно відрізнялася від цілей головного героя. Поки Бетмен намагався розкрити плани Г'юго Стренджа та зупинити хаос у місті, Catwoman цікавила можливість пограбувати сховище, де зберігалися цінності злочинців.
Відрізнявся і геймплей. Жінка-кішка була швидшою та використовувала власні способи переміщення й ведення бою, що дозволяло поглянути на Arkham City з іншого боку.
Розробники навіть підготували альтернативний момент, у якому Catwoman могла забрати здобич і залишити місто, кинувши Бетмена напризволяще.
Попри появу Г'юго Стренджа, історія Arkham City не могла обійтися без Джокера.
Після подій Arkham Asylum його стан значно погіршився через наслідки використання Titan. Джокер був смертельно хворим, але навіть це не заважало йому залишатися одним із головних противників Бетмена.
Саме навколо його стану розгортається одна з центральних сюжетних ліній гри.
Rocksteady знову запросила Марка Гемілла озвучити Джокера, а Кевін Конрой повернувся до ролі Бетмена. Їхнє протистояння стало однією з найважливіших частин історії.
Особливо запам'ятався фінал, який поставив крапку в черговому етапі складних відносин між Бетменом та його головним ворогом.
Ризик Rocksteady виправдався. Batman: Arkham City отримала надзвичайно високі оцінки критиків. Версія для Xbox 360 має 94 бали зі 100 на Metacritic, а всі 87 рецензій, врахованих агрегатором для цієї версії, були позитивними.
Оглядачі хвалили відкритий світ, бойову систему, атмосферу, сюжет і те, наскільки добре Rocksteady вдалося передати відчуття гри за Бетмена.\
Arkham City не відмовилася від фундаменту Arkham Asylum. Навпаки — розробники взяли практично всі його основні механіки та спробували зробити їх масштабнішими.
Більше території, більше злодіїв, більше способів вести бій і більше свободи для самого гравця.
До появи серії Arkham відеоігри за мотивами коміксів мали неоднозначну репутацію. Успіх Arkham Asylum почав змінювати це ставлення, а Arkham City показала, що перша гра не була випадковістю.
Rocksteady вдалося створити продовження, яке не просто збільшило масштаб оригіналу, а розвинуло його найсильніші сторони.
Freeflow Combat стала глибшою, місто — відкритішим, список персонажів — більшим, а історія Бетмена отримала один із найвідоміших фіналів у серії.
18 жовтня 2011 року Batman покинув стіни Arkham Asylum і вийшов на вулиці Arkham City — а Rocksteady показала, наскільки масштабною може бути супергеройська гра.
Нагадаємо, Battlefield 2142 — як DICE відправила серію в майбутнє та створила режим Titan.
