26 вересня 1986 року Konami випустила в Японії гру Akumajō Dracula — проєкт, який згодом став відомий у всьому світі як Castlevania. Саме ця дата вважається днем народження однієї з найвідоміших серій в історії відеоігор.
За чотири десятиліття Castlevania отримала понад 30 ігор, численні перевидання, спін-офи та анімаційні адаптації. Але все почалося з доволі простої ідеї: зробити відеогру про Дракулу та класичний готичний хорор.
Від ідеї про Дракулу до Castlevania
На початку 1980-х Konami вже активно розвивала напрям відеоігор, але майбутня Castlevania виникла з бажання створити щось незвичне для того часу — гру, яка передавала б атмосферу старих фільмів жахів.
Проєкт очолив Хітосі Акамацу. Він був великим прихильником кіно й хотів, щоб гра сприймалася як інтерактивний фільм жахів. Візуальний стиль, музика, побудова рівнів і навіть поява ворогів мали створювати відчуття проходження класичного горор-фільму.
Головним джерелом натхнення стали образи з готичного хорору — Дракула, Франкенштейн, мумії, вампіри, скелети та інші монстри. Особливе місце займав образ Дракули, який і став центральним антагоністом.
Акамацу також вивчав книги про вампірів, Дракулу та європейську історію, щоб сформувати атмосферу майбутньої гри.
Чому саме Дракула?
Ідея була максимально прямолінійною: якщо робити гру про вампірів, то найвідомішим противником має бути саме Дракула.
У результаті команда створила вигаданий світ, де герой Саймон Бельмонт вирушає до замку Дракули, щоб зупинити воскреслого вампіра.
Так з’явилася основа майбутнього лору Castlevania: клан Бельмонтів, Дракула, замок, монстри та легендарна зброя Vampire Killer.
При цьому перша гра ще не мала тієї складної міфології, яка з’явиться у наступних частинах. Це була передусім атмосферна екшен-платформерська гра про мисливця на вампірів.
Звідки взявся батіг?
Одним із найбільш впізнаваних елементів Castlevania став батіг Саймона Бельмонта.
Для Акамацу це був не випадковий вибір. Йому подобалася сама механіка батога як зброї, яка дозволяє атакувати ворогів на відстані. Водночас на задум вплинула популярність пригодницького кіно, зокрема «Індіани Джонса», де батіг був одним із ключових атрибутів героя.
У грі батіг поступово можна було посилювати, а також знаходити додаткову зброю — сокири, кинджали, святу воду, бумеранги-хрести та інші предмети.
Саме ця система згодом стала однією з візитівок серії.
Замок, де кожен крок міг стати останнім
Головним місцем дії став замок Дракули. Гравцеві потрібно було пройти через кілька рівнів, поступово пробираючись крізь приміщення, підземелля та вежі, перш ніж зустрітися з самим Дракулою.
Розробники наповнили замок класичними образами хорору: кажанами, скелетами, привидами, муміями, медузами, зомбі та іншими створіннями.
Важливою частиною дизайну стала складність. Вороги часто атакували з різних напрямків, платформи вимагали точності, а помилки могли дуже швидко закінчити проходження.
Сьогодні така механіка може здаватися суворою, але для 1986 року вона стала частиною концепції гри: гравець мав поступово вивчати поведінку ворогів і запам’ятовувати рівні.
Музика, яка стала легендарною
Окремою частиною успіху Castlevania стала музика.
Попри технічні обмеження Family Computer, композитори створили мелодії, які підкреслювали готичну атмосферу гри. Найвідомішою композицією стала Vampire Killer — одна з мелодій, яка згодом асоціюватиметься із серією так само сильно, як Дракула чи батіг Бельмонта.
Для Konami музика була не просто фоном. Команда намагалася зробити так, щоб кожна частина гри відчувалася як окрема сцена фільму.
Akumajō Dracula перетворюється на Castlevania
26 вересня 1986 року гра вийшла в Японії на Family Computer Disk System під назвою Akumajō Dracula, яку можна приблизно перекласти як «Замок демона Дракули».
Через успіх у Японії Konami підготувала версію для Nintendo Entertainment System. Для західного ринку гру назвали Castlevania.
На NES вона вийшла у Північній Америці 30 квітня 1987 року, а пізніше дісталася й Європи.
Саме західна назва врешті стала назвою всієї франшизи.
З однієї гри — у велику франшизу
Перша Castlevania стала лише початком.
Уже в наступні роки Konami випускала нові частини, поступово розширюючи світ Бельмонтів і Дракули. Castlevania II: Simon’s Quest додала більше дослідження та елементів пригодницької гри, а Castlevania III: Dracula’s Curse повернула акцент на платформер, але зробила структуру значно складнішою.
Пізніше серія перейшла на Super Nintendo, Game Boy, Sega Genesis та інші платформи.
А справжній перелом відбувся у 1997 році з виходом Castlevania: Symphony of the Night. Гра поєднала традиційний екшен із дослідженням великого замку, RPG-механіками та нелінійною структурою. Саме цей підхід згодом став основою того, що сьогодні називають Metroidvania.
40 років потому
Сьогодні Castlevania — це вже не просто серія ігор про Саймона Бельмонта та Дракулу. За 40 років вона перетворилася на одну з найбільш впізнаваних готичних франшиз у відеоіграх.
Її вплив можна побачити в десятках сучасних платформерів, action-RPG та ігор жанру Metroidvania.
І все це почалося 26 вересня 1986 року з невеликої японської гри про мисливця на вампірів, який із батогом у руках вирушив до замку Дракули.
Через чотири десятиліття ця історія досі продовжується.
Нагадаємо, Halo 3 — як Bungie завершила легендарну трилогію Master Chief
